Щоб робити такі заяви - треба мати статистику, а ти її не маєш.
До речі, я в Києві в основному російську мову чую, ти хочеш сказати, що тут тільки багатії живуть?

Офіційна статистика така, що 72% українців назвали українську мову своєю рідною. Іншої статистики, напевно, не існує, але в даній дискусії це нам нічого не дає.

Я з батьками розмовляю українською, і не розумію, чому я з друзями(які до речі теж зі своїми батьками розмовляють українською), маю переходити на російську. Тільки  тому, що їм ще з совєцьких часів вбили в голову, що українська – це мова бідних, чи дурних, чи ще яких там? І заради цього треба переходити на російську, яка до речі є суржиком української і староболгарської(інша назва староболгарської - церковнослов’янська)? Для чого мені міняти своє золото на чужі мідяки? Відповідь проста - в українців комплекс неповноцінності, неповага до себе, до своїх батьків, і багато іншого. Звичайно, ж це наслідки нашого колоніального минулого, але ж так вічно бути не може. Колись, ще за царської Росії, царський уряд досяг неабияких успіхів у русифікації України, але виникла серйозна проблема – діти стали розмовляти з батьками на різних мовах, як наслідок перестали їх поважати, і через це в великих містах почався розгул злочинності, який держава не в змозі була зупинити. Проаналізувавши ситуацію, цар просто припинив політику русифікації і з часом все стало на свої місця. А от українська, вже самостійна держава до такої премудрості додуматися не може, й чомусь далі продовжує совєцьку політику русифікації. Щоб переконатися в цьому, достатньо включити телевізор.

Це й не дивно. В нашій державі ще з колоніальних часів все створено так, щоб змалечку викликати в людини симпатію до російської мови й культури, та антипатію до української. Наприклад, коли я ще вчився в школі, то кожен вчитель, намагався вбити учням в голову, що Пушкін кращий та геніальніший за Шевченка. Мене це так дістало, що я вивчив це питання самостійно і переконався для себе в зворотньому. Я просто подивився чорновики рукописів, і побачив, що в Пушкіна це був тяжкий труд, а Шевченко практично зразу писав начисто, так ніби йому диктувала вища сила. Та й за освітою різниця велика - у Пушкіна був тільки ліцей, що не є навіть вищою освітою, а Шевченко був академіком Петербурзької Академії Мистецтв. Хоча це речі, які не можна рівняти, бо вони зовсім різні, але мені це порівнювання нав'язали. До речі, я був один такий - більшість сприймала це за чисту монету й вірила пропаганді.

А щодо думати на російській, то я навіть не знаю... по-моєму я взагалі на мові не думаю, ні на українській, ні на російській.
Мені завжди дуже дивно, коли хтось каже, що він думає на мові...

Я не впевнений, що це образи... Я не знаю, що це таке.

Tell me you speak English with your parents at home. 

Це не зовсім так. При СССР російська не була державною, а була просто мовою міжнаціонального спілкування. До початку 70-х років ХХ століття українська мова домінувала в Україні скрізь, навіть у великих містах Лівобережжя. Але потім вийшов таємний указ брєжнєвського ідеолога Суслова, направлений на повне і остаточне знищення української мови. Масово почали закриватися українські школи, вузи були всі переведені на російську, і що найгірше, почався масовий антиукраїнський психоз, бо українську оголосили мовою неосвічених селюків. Якщо людина розмовляла українською, будь вона хоч генієм - її ніхто не слухав, їй просто плювали в обличчя, тут же на місці. Це був звичайнісінький мовний терор, мовний голодомор, якщо можна так сказати. Таким чином люди були змушені розмовляти російською, інакше їх просто за людей не вважали. Але це не значить, що російська мова їм ближча. Вони просто стали вживати її їз страху, і користуються нею понині. Найбільше постраждали від такої русифікації люди, яким зараз від 35-ти до 50-ти. Всі вони як правило добре знають українську, але через комплекси ніколи нею не розмовлятимуть.

З суржиком дуже просто боротися. Треба перевести всі засоби масової інформації на українську, і за кілька років суржик зникне сам по собі. Якщо цього за 17 років незалежності ще не зробили – значить це комусь вигідно.